До тла спалене поле кругозору, на якому лишились сліди мародера: такі легкі, немов похапцем поставлені, але по-нахабному впевнено ті ноги тонули в багнюці цвілих садків.
Розкидаючи листки капусти як компенсацію місцевій міліції, славно нарубали спритні руки
А банківський мішок не зашили. Ліньки було.
Бюджетна дирка кровоточить мільйоном.
- how are you? – чужі краї питають Україну, в надії почути «fuck off». Але хата скраю тріпоче від хазяйського голосу:
- хаваю! -
Не зачіпай корову, бо відправлю у пекло! А так завжди радий гостю. Сідай до столу, хильнемо - та не по чарці, - а по козацькому ковшу холодного смачного самогону.
…порожня ложка, бо в мисці ні крихти, і в льосі пацюки перевернулись пузом догори від недоїдання…
Зломлений трактор. Заморена господиня. В хліві порося показує ребра.
У всьому винна влада:
місцева
обласна
центральна
Накрали мішками, ворожі діти, а народу не дали скуштувати барського «Кристалу»… От би їх як при Сталіні до стінки, або як при Леніні на заводи…
Погоріло зерно на чорноземі…
Козел не дає молока
Жінка не дає…
жити
А немолода панна з піною у рота, розмахуючи дужими руками, горланить в переляканий мікрофон:
- Кляті янкі! Та їхнє НАТО!
Через дорогу, ввімкнувши колонки голосніше, суспільство сколихує гасло:
- Кляті кацапи! Та їхнє ЄЕП!
А в старому кріслі, закинувши ногу на ногу, чолов’яга повчає стелю та підлогу, мов останнє на землі:
- В країні бидлам, бо бидло у Раді. (А хто їх, питається, обрав?)
Нездари. Брехуни. Зрадники.
Один тут герой без медалі.
Я!
А на столі, нашкрябано олівцем слова попсової пісні:
"Все в твоїх руках"