Всім, хто хочуть мати
та мають діточок,
внуків, правнуків... Недарма квіточками звуть дітей,
Бо зерня прокидається із квітки.
Коли нема їх – темно без ночей,
Кохання у житті вінчають дітки.
І хай ти батько, мати чи дідусь,
Чекаєш зерня як свою кровинку.
Не вірте в те, що сказане комусь:
«В житті не чаю на свою дитинку».
Приспів:
Любітеся, кохані, за життя –
На світі тім не матимете права!
І хай в вас буде не одне дитя –
Радітимете ви і дід, і прадід…
На дітках бо плететься родовід,
На них, жаданих, квітне вся держава.
І усміхнеться в вуса бравий дід,
І відгукнеться квіткою купава.
І грішно тим, хто дитинча вбива,
Нехай в утробі, в батькові чи в сині:
В землі убитій не росте трава,
Лелеки не кружляють в небі синім.
Тримаймо пальці о́хрест на зорі,
Щоб день явився сонячним і тихим.
Бо діти родяться, коли в борні
Візьмемо мир, і в нас немає лиха.
14.01.2018,
Кельн, ФРН
...коли мені було сутужно жити, я й музику створював на свої вірші... Граю і співаю інколи їх... А зараз ось тільки на слова спромігся, дивлячись на свою внучку, котрій вчора виповнилось півроку)))
Дорогі читачі і читачки! В моєму творі не йдеться про конкретну дитину чи феномен народин! Це - побажання всім, хто сповідує принципи батьківсько-синівько-дочерних стосунків. Відтак мої слова приміряйте, будь ласка, на себе! Хоча мені як прибічнику такої родинної концепції ПРИЄМНО чути гарні слова і в мою, дідівську, адресу))
Вітаю Вас, пане Олексо, з Днем народження дорогої Вам внучечки. Хай росте здорова і щаслива Вам на радість. Щоб Ви могли так гордо промовити: " Пишаюсь онуками я: Це сонячні промені роду. Розквітла родина моя. Не буде її переводу!