стукіт срібними ложечками в голові
грюкіт натягнутим шкірняним барабаном
кожної миті я пересовуюсь у собі
а тіло намертво зліпилось з роздертим диваном
до води б дотягнутися до води
пару ковточків вцідити із синього бутля
де ті джерела де альпи ті
що нам обіцяють служителі культу
мозок засушена горошина
шарудиться нікчема собі у пітьмі
кажуть то в мені вмирає дитина
а кажуть це тіні на голій стіні
стануть у коло й почнуть кивати
тихо нудіти прощальні мантри
серце перекочує в п'яти
або в монгольські жертовні ватри
немає різниці де шукати
коли вже немає чого
немає різниці про що питати
коли вже немає кого
немає різниці де поховати
коли не лишилось свого
є лівий бік і є правий
між ними застигла постіль
і рухи невправні
зліва-направо
справа-наліво
увесь мій простір
ну що ж
цілком
вдосталь
