Немов колиску з милим немовлям,
Гойдає вітер листя на гілках,
Усе невдовзі вже помчить літати,
Листок в повітрі, а дитина в снах.
Опаде все, залишиться лиш мряка,
І дивний шепіт вітру за вікном,
Погода, що тепер уже ніяка,
Зігріє душу пледом і вином.
Так холодно на вулиці й в душі,
І вже ніщо, здається, не врятує,
Нам просто треба пережити дні,
Коли навкруг осінній сум панує.
Замкнути двері і дивитись у вікно,
Як з дерева спада останній лист,
Як настрій тихо падає на дно,
І на папері пишеться вже новий вірш.
І так чекати, поки лютая зима
Простелить всюди білі килимки,
І підбирати знов і знов нові слова,
Й писати знов і знов нові рядки.