Будиш мене, пташечко, раненько.
Видно Бог тобі таке велів.
Дякую тобі, моя рідненька,
Як бальзам мені – на душу спів.
Ти – маленьке Господа творіння,
А собою прикрашаєш світ.
Може твоя пісенька – моління
У живому храмі поміж віт?
Знаю і тебе великі гноблять,
Маєш ти без ліку небезпек,
Може й хижаки ті лихословлять,
Все ж не забуваєш ти адрес.
Прилітаєш завжди в строк до мене,
Може долітають і не всі.
Дім твій – в ясенах, а може в кленах
Так тобі радіє навесні.
Ти – мені частинка того щастя,
Що мене тримає на Землі,
Я прошу: ще довго не прощайся
І тримай це літо на крилі.
Дотиком ти Янгола побудь,
Радуй серце, стомлене життям.
Ти мене будити не забудь
Так на зло усім-усім смертям!
Краса Світу - і в малій пташині, і у квітці, в усмішці дитини... Добра поезія 
