Ти витривалість гартував,
Коли приниження ховав,
Образи у душі тримав,
До бою серце зазивав.
І ось наблизився той час,
Давити наволоч, потвор,
І ти в ненависті забув,
Обличчя повне гніву, сліз.
У ранах пекло відшукав,
Де безліч крові й насолод,
Життя у забутті пізнав,
І сам потворою блукав.
Де світ у жартах малював,
Убивць без жертв і катувань,
У клітці серце і душа,
Осміяна лежить у кайданах.
Зітри обличчя повне зла,
На небі пекло і журба,
А на землі, де люта смерть,
Купає в темряві людей.
Впади, застигни у смолі,
Слова забудеш й почуття,
У прірві давлячи потвор,
Де у ганебнім колі в'ється.
По дні розважливо несе,
Людські гріхи у чаші крові,
Наступне травить покоління,
З плечей здираючи крило.
