Бліда красуня сіла на коліна-
Зайшла сьогодні в гості моя смерть.
Тужливим вітром виють віоліни,
Застигла світу дивна круговерть.
Бліда й струнка, моє колише щастя,
Співає тихо - Гойда-гойдаша...
А на долівці - крихти пінопласту,
Мабуть, то осипається душа.
Бліда й струнка, з червленими вустами,
Мов з мармуру точЕними грудьми,
Вона приходить глупими ночами
В прозорій сукні, зітканій з пітьми.
Гойдає ненароджену дитину,
Тендітна, безборонна і проста,
А потім... Довго, хтиво, без упину
Цілує очі, груди та вуста.
Іі цілунки - то твоіх відлуння,
Дарованих не тут і не мені.
Зупиниться - в зіницях чорних сумнів,
Та гасне зразу десь... На самім дні.
