ВІДЛУННЯ

Бліда  красуня  сіла  на  коліна-  
Зайшла  сьогодні  в  гості  моя  смерть.
Тужливим  вітром  виють  віоліни,
Застигла  світу  дивна  круговерть.

Бліда  й  струнка,  моє  колише  щастя,
Співає  тихо  -  Гойда-гойдаша...
А  на  долівці  -  крихти  пінопласту,
Мабуть,  то  осипається  душа.

Бліда  й  струнка,  з  червленими  вустами,
Мов  з  мармуру  точЕними  грудьми,
Вона  приходить  глупими  ночами
В  прозорій  сукні,  зітканій  з  пітьми.

Гойдає  ненароджену  дитину,
Тендітна,  безборонна  і  проста,
А  потім...  Довго,  хтиво,  без  упину
Цілує  очі,  груди  та  вуста.

Іі  цілунки  -  то  твоіх  відлуння,
Дарованих  не  тут  і  не  мені.
Зупиниться  -  в  зіницях  чорних  сумнів,
Та  гасне  зразу  десь...  На  самім  дні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2017
автор: One of many...