Дякую за ідею Аяз-Ашмир-Ша
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714797
На дрібні краплі розлетілось
В глибокім морі пролягло.
Та море раптом розізлилось...
Ой, що тоді отут було!
Перун розсипав гострі стріли,
І прокотився грім здаля.
Зірки від жаху затремтіли.
Пішла тут обертом земля...
Упало небо на дно моря,
Ох, і який створився жах!
І всі заплакали від горя.
І огорнуло Сонця страх.
І як тепер йому світити?
Куди ж проміння посилать?
Хто ж буде хвилі ці сріблити?
Так! Треба небо відпускать..
Захвилювалось знову море,
І небо витягли хвильки..
І всі забули оте горе...
От що створили крапельки...
---------------------------------------
Ми знову дивимося в небо,
Радієм сонцю, як завжди.
Поки живемо, так це треба.
А ти нас, НЕБО, ще не жди..
Чудово!!!Майстерно!Прекрасні слова і пісня вдало підібрано.Тільки чомусь по шкірі сироти.Гадаю нам туди ,ще всім зарано.Надю,я вообще (балдею) коли дивлюся на небо.Та,зачарована краса завжди приваблює.Онуків навчила дивитися на ту красу та помічати її загадковість. Успіхів Вам!!!
.Гарно. 
))хай почекає і тільки свої ласки нам посилає!