Я знаю... Знаю... Правда є! І на душі так світло.
Я знаю, що для нас весна й квітує тепле літо.
І осінь щедра, золота, стрічки вплітає в коси.
А нічка світла, чарівна, скрізь розсипає роси.
Радію я, коли зима, приходить в гості. Сніжно...
І візерунками вона все розмалює ніжно.
Одягне в шубки, звеселить... дороги замітає.
Коли весела коляда зерном всіх посипає.
Бо ж сповіщає всім вона, що Син Божий родився.
На радість світові всьому, щоб кожен звеселився.
Поглянь, який же гарний світ... і влітку, і весною!
Який красивий восени й під білою фатою...
Дякую, Вікторіє!!! 
