Іще один упав на полі бою
І закотивсь для нього сонця диск,
Окрилений високою любов’ю
Він край свій боронити заходивсь.
Йому зозуля мало накувала
Й роки добігли швидко до кінця.
Грудьми в Донбасі він зустрів навалу
Уже на третій день після вінця.
Він знав війну, жорстоку, у обличчя
І з автоматом був лише на «ти».
«Сороковий» була у нього кличка,
Навіть її боялися кати.
Для нього ж кличка ця була святою –
Від прадіда прийшла, від козака,
Допомагала воювать з ордою,
Й не одного поклав бойовика.
Тепер от смерть навідалась до нього,
Хоч чесно відслужив своїй землі,
Скінчились дні життя його земного,
І Бог до себе йти йому звелів.
Й душа його не знатиме спокою,
Допоки не закінчиться війна.
Кремлівським зайдам тут не буть ніколи –
Належить Україна тільки нам.
Чернігів. 13.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Йому зозуля мало накувала
Й роки добігли швидко до кінця.
Біда людська недобре має око...
коли в німій печалі очі матерів!
І може стать гірким невідворотним вроком
за долі всі скалічені синів!
Дуже гарний, пронизливий патріотичний і, водночас, сумний вірш. Йдуть із життя кращі сини України. Нехай земля йому буде пухом і світла пам'ять. Йому і всім полеглим героям України у цій кривавій війні.