Автор Вийон
Я рожден был не в лад и прожил невпопад,
И себя и других я тревожил.
Пусть ничей обо мне не печалится взгляд,
Пусть и мой не печалится тоже.
Не прошу я, мой друг, многих лет у богов:
От минувших - мне радости нету.
Не пугает соседство крестов и гробов
И иных обветшалых предметов.
Нет обратных дорог из подземных хорОм,
Но ушедшим возврата не надо.
Если хочешь, то верь - я качну за окном
Эту ветку зеленого сада.
Знаю я как умру: не от пуль, не от стрел,
Без оркестра в конце и органа.
Дни свои я бездумно водил на расстрел
Хоронил под покровом тумана.
И покину я мир, и оставлю я свет
Не ханжой, не героем, не вором...
Свой блистательный путь завершает поэт
Под забором, мой друг, под забором.
***************************************
Вільний поетичний переклад
Народився не в лад і прожив невпопад.
Багатьох і себе я тривожив.
Хай ніхто не сумує про мене врозлад,
Шоб і мій також смуток не множив.
Не прошу я багато рокІв у богів:
Від минулих – теж радості мало.
Не лякає сусідство хрестів і могил,
І того, що давно відпалало.
Нам немає доріг із підземних хорОм.
Як пішов, то чого ж повертатись?
Якщо хочеш, повір – промайну за вікном —
Буде гілка зелена хитатись.
Знаю я, що помру: не від куль, не від стріл,
Без оркестру в кінці і оргАну.
Свої мрії бездумно водив на розстрІл,
Хоронив їх під ковдру туману.
І покину я світ, і позбудусь тенет,
І закІнчаться болі-тривоги...
Заспокоюсь і тихо помру, як поет,
Край дороги, мій друг, край дороги.
***********************************