Холодна мряка. Дощ. Простуда.
Нахмурені обличчя всюди.
Усі спішать кудись, зітхають
І ні хвилини не чекають.
Самотній вечір...Дощ у шибку.
І мамин яблучний пиріг...
А час, здається, летить швидко...
Та в самоті - і день за рік
Душа самотня знову плаче.
І чашка кави на столі...
Якби ж життя було таке гаряче
Якби самотніх не було більш на землі!
Але ж життя гаряче, як подумать.
Воно кипить, переливається, іскрить.
Лиш вміти треба жить і вміти думать
Щоб ця самотність не прийшла за мить.