Я памятаю - блиск в очах,
тримаючи тебе в своїх руках,
і ніжний дотик твоїх рук,
і смак твоїх чарівних губ,
тремтіння голосу та тіла,
яка ж була ти - гарна та зваблива.
Серця наші билися в тандемі,
а в душах щебетали солов'їні трелі.
Ти шепотіла - я твоя навіки.
А ти - найкраща у цілому світі.
Які ж ми були молоді -
щасливі, радісні, дурні.
Життя не казка і не твір,
а безліч непростих доріг.
Якщо розслабитись на мить -
дороги можуть розійтись.
Та, наша лавка - геть покосилась.
У мене сивина з'явилась.
Скупа сльоза у тишині,
скотилась по моїй щоці...