пам'яті
Валерія Курінського
лише ударна хвиля
вкарбована в твої
римовані рядки
сонетів,
в звучання кольорів
картин,
в яскраве сяяння
симфоній
і виконання всіх
твоїх щоденних
тих двадцять чотирьох
годин-каприсів —
свідоцтва
твого подвигу земного —
щоденної твоєї дисципліни
зостався пам’ятник.
Якийсь десяток
тисяч сонетів,
сотні симфоній,
тисячі картин та
хіба це щось цікаве
для «широкого загалу?»
І для вкраїнської культури
то все хіба цікаво?
Щоденні вибухи
твоїх розширень
знайомий чоловіче
та непізнанний
всесвіте —
Валерій.
День пам’яті початись
мав би зі знання.
Та і по твому відбутті
знов «професійне забуття»
системой офіційной
пост-совітської «культури»
з подвижників кількох
борнею стрілось.
Та в цьому світі
не спинилось
твоє інсайтів
сповнене життя...
23.04.2016
