О, не кажіть про те, що рана затягнулась,
Що менше кров її вже обливає:
Хоч сліз не видно, та страждання не минулись –
Хоч часом на устах і посмішка заграє.
Глибока рана – їй і гоїтись нескоро...
Тож не торкайтеся незримими руками,
Бо хоч і змовк вулкан, застигло лави море,
Нутро його кипить гарячими вогнями!...
Канстанцыя Буйло
Рана
О, не кажыце вы, што рана загаілась,
Што меней кроў яе ўжо аблівае:
Хоць сьлёзаў не відаць, ды енкі не спынілісь;
Хоць часам нават сьмех на вуснах заіграе, –
Глыбокая яна – згаіцца ёй няскора...
Недатыкайцеся-ж небачнымі рукамі,
Бо хоць і змоўк вулькан, застыла лавы мора,
Нутро яго кіпіць гарачымі агнямі!...
