Спокійний вечір не віщує бід
Відчутно лагідне блаженство
Та у думках я біля тих воріт
Де на душі похмуро й черство
У музи падали панічно
У цей момент святкові еполети
Отримані здавалося навічно
Та тихо скинуті в кювети
Болить. І знаю. Завмирає сніг.
Снобізм тримає правду у гортані.
Ігнором сам себе збиваю з ніг
Словами ж не порушити мовчання
Яка ж ти все таки чарівна
В пустому змісті поміж звичних фраз
Мені ж лишається наївно
Бажати неможливого для нас
