Сльоза котилася по білому обличчі, І серця стукіт було чути з під кофтини. А руки такі лагідні і чисті Куйовдили волося у хлопчини... - Куди ідеш ти мій єдиний сину? Чому лишаєш тут мене саму??? - Я йду, матусю, захищати Батьківщину! Й ти не сама, я серцем буду тут. І він пішов, а мати зі сльозами Пошкандибала у їх рідний дім І ввечорами перед образами Молила Господа щоб він вернувсь живим. А він служив так віддано й завзято, І захищав від ворогів свай край - Ти знаєш мамо на війні не страшно, А страшно там де ще війни нема. Ти знаєш мамо, я знайшов тут брата Та навіть не одного, цілиих сто. Таких як я, матусю, нас багато Коли добра багато, гине зло... А ти молись, ріднесенька, за мене І я повернуся у наш з тобою дім. Я мушу бігти мамо, я люблю вас, нене, і ви мене матусенько любіть.... Стоїть старенька мати над могилою І лист той у руках її тремтить... -Ти був мій сину гідною людиною... А син мов усміхнувся ще на мить... ©sings_ruinies
ID: 644860 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 18.02.2016 09:33:23 © дата внесення змiн: 01.02.2021 10:05:28 автор: sings_ruinies
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie