Сльоза котилася по білому обличчі,
І серця стукіт було чути з під кофтини.
А руки такі лагідні і чисті
Куйовдили волося у хлопчини...
- Куди ідеш ти мій єдиний сину?
Чому лишаєш тут мене саму???
- Я йду, матусю, захищати Батьківщину!
Й ти не сама, я серцем буду тут.
І він пішов, а мати зі сльозами
Пошкандибала у їх рідний дім
І ввечорами перед образами
Молила Господа щоб він вернувсь живим.
А він служив так віддано й завзято,
І захищав від ворогів свай край
- Ти знаєш мамо на війні не страшно,
А страшно там де ще війни нема.
Ти знаєш мамо, я знайшов тут брата
Та навіть не одного, цілиих сто.
Таких як я, матусю, нас багато
Коли добра багато, гине зло...
А ти молись, ріднесенька, за мене
І я повернуся у наш з тобою дім.
Я мушу бігти мамо, я люблю вас, нене,
і ви мене матусенько любіть....
Стоїть старенька мати над могилою
І лист той у руках її тремтить...
-Ти був мій сину гідною людиною...
А син мов усміхнувся ще на мить...
©sings_ruinies
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2016
автор: sings_ruinies