До бабусі раз у раз діти приїжджали
І окрошку й свіжий квас дуже полюбляли.
А сьогодні ледь до рота ложку зять її підніс,
Закричав: «Яка гидота!Фу,ударило у ніс!»
Вже й дочка маха руками: «Що це,мамо,за бурда?
Ти знущаєшся над нами?У свиней така їда!
Мати зиркнула сердито: «Не вгодила? Тьху на вас!
Виллю зараз все в корито,а ви пийте голий квас.»
І уже через хвилину їв кабанчик той десерт.
Потім десь за півгодини розпочався там концерт.
Спершу хряк на стіни плигав,верещав на все село,
І ногами смішно дригав,поки видавив все скло.
Згодом гепнувся в корито,звівся знов на ноги,
І вже рилом протаранив до дверей дорогу.
Розірвав старе рядно,і,відчувши втому,
Хрюкнув тричі,як в кіно- і впав на солому.
Баба в крик: «Та що це з ним? Може,грип свинячий?
Так поводиться лиш Клим,як вип’є добряче.
Зять регоче: «Мине з часом ця хвороба кабана.
Ви ж в окрошку замість квасу долили,мабуть,вина?
Попіклуйтесь про похмілля,нехай йому грець,
Зваріть зараз якесь зілля,бо розтрощить він хлівець.
Та глядіть, уважні будьте,в світі трав багато,
Як дасте не ту ,що треба,рознесе ще й хату.
Так мучився бідолашний із-за бабиного склерозу...
Все ж таки від п'яних кабанів біди менше 
