Охоплений ненавистю до брата –
Приречений убити всю родину,
Він піде шляхом що веде до болю -
Шляхом, що породить лише неволю…
Й пройшовши врешті крізь чужі страждання,
Він прийде до шляху владарювання.
І ось , вже серце чорне, і навіки очерствівше,
Не помічає сліз підданих більше,
Не чує він мольби й ридань народу!
Не бачить над країною незгоди -
Бо влади смак лиш розум застилає,
Її безмежності і величі король жадає!
І вже не він! - Тепер війна на троні,
Вона давно сидить в його короні!
Давно цариця , і усим тут править,
А цар же, цар її розруху славить.
Вона йому і за матір , й за дружину -
Війна , що замінила вбиту ним родину,
ЇЇ він славить й нею проживає,
Й дарма, що весь народ його страждає!
Дарма , що день за днем мільйони, сотні їх вмирає,
Для нього влада і війна сенс лише має.
Пройдуть віки – це королівство зникне,
Та пам’ять в душу кожного проникне,
І кожен,хто це царство добре пам'ятає -
Про благо у своїй родині дбає,
Щоб більше не родився такий цар-
Що принесе жахи, й давно минувшого примар.
