Пісня із сумішшю чогось вічного та давно минулого ностальгічного. Пісня про те, як можна йти вночі та почати говорити лише одне слово - зорі.
I.
На небі/ зірки,
В сузір’ї погляд потопи.
В спогадах/ дірки,
Цим буття собі не хмарь ти.
За скляними стінами,
решітками залізними
Гуляти/ по мосту.
Нашестя/ росту
Відстаней і звуків,
Дотиків із луків/ стріл,
Паперових крил,
Гілок доріг підземних,
Наземних, небесних.
Бажань амбіціозних
Всюди дивовижно різних
Зірок.
Приспів:
Зорі, зорі, зорі, зорі!
Зорі, зорі, зорі вгорі!
Зорі, зорі, зорі всюди!
Можливо серед них є люди?
II.
Ляжу/ на траву,
Подивлюсь в темноту.
Вогні/ нічні
Насправді такі самотні,
Далекі одна до одного
Вони
І серед оточення/ дружнього
Про це здогадуємось ми.
Я хочу сказати щиро,
Не було кращих за ті ночі,
Коли над нами небо плило,
Ходили легко ми дрімучі.
Свистало вітром поміж листя,
Автомобілі десь зрідка,
Туди-назад по довгому мосту,
І з нами Полярна зірка.
Їх не злічити гарних,
Всюди дивовижно різних
Зірок.
2013-2014.
