На власні очі бачив збурень людських хвилі
Ув Індостані дальше за чотири милі.
Де розмаїття зборища людей, там без кінця
Одні вбивати ладні інших на очах творця.
П’ятидесятники скипали і гнівились –
Сини Європи з диким Сходом не мирились.
Камзолів кольори не потрапляли в милість;
Англійцю ж байдуже – він вихованим виріс.
Франтив у котелку, до самих п’ят носив пальто,
Противник війн, дуелей, всяких рухів – як ніхто,
Він вихованням на Лаврентія походив:
«Я вибачаюсь!» – повергав круп’є у подив,
Не раз у казино манірністю щасливив
І скрипаля, і дівку, що підносить пиво
Безграмотним пройдисвітам – тевтону, галлу,
Котрі над мовою країни потішались.
У древньому Суеці сталось це дикунство
На ґрунті мовному, і з присмаком паскудства.
Я вчасно в казино згадав старе прислів’я –
«За чоловіком стежиш – стежити будь гідним!»
Не нагруби (якою б не була причина).
У бійці рухайся в гурті – спина до спини –
Проб’єшся до дверей – завжди лицем до ворогів.
Тоді на борт живим вернешся – кращого б хотів?!
Яріння роз’їдає в’язня з середини.
«Не бути цьому!» А вони були такими.
Веселий мордобій: і кухлі і карафи…
Втекли гуртом…герої: чванились, хто втрапив.
Обмацували прапора, що вільно тріпотів.
Розважились: рояль на коліщатах гуркотів…
О, білі люди! Мурзі* з диханням тварини
Стирали вміло грань людини… від людини.
О, Батьківщина! Нене! Вдячний за науку.
Ти скрізь синам на поміч тягнеш дужу руку
І мовою, і дійством – тілом і душею…
Їх роздраконять – не приборкати й конвоєм.
Вони до віку доживають – «честь над нами!»,
Вони повагою леліяні роками,
Вони – це незлобиві… Втримають удари –
Оплачуть мертвого – вертаються до справи
На димні схили Етни, у тропічні води,
Куди на кораблях потраплять при нагоді…
Рушниці гримнуть, динаміт рвоне, напевно…
Країни бійтеся їх, вихованих чемних!
Переклад зроблено з англійської 06.02. 2015 р.
Rudyard Kipling
Et Dona Ferentes
1896
In extended observation of the ways and works of man,
From the Four-mile Radius roughly to the Plains of Hindustan:
I have drunk with mixed assemblies, seen the racial ruction rise,
And the men of half Creation damning half Creation's eyes.
I have watched them in their tantrums, all that Pentecostal crew,
French, Italian, Arab, Spaniard, Dutch and Greek, and Russ and Jew,
Celt and savage, buff and ochre, cream and yellow, mauve and white,
But it never really mattered till the English grew polite;
Till the men with polished toppers, till the men in long frock-coats,
Till the men who do not duel, till the men who war with votes,
Till the breed that take their pleasures as Saint Lawrence took his grid,
Began to "beg your pardon" and-the knowing croupier hid.
Then the bandsmen with their fiddles, and the girls that bring the beer,
Felt the psychological moment, left the lit Casino clear;
But the uninstructed alien, from the Teuton to the Gaul,
Was entrapped, once more, my country, by that suave, deceptive drawl.
As it was in ancient Suez or 'neath wilder, milder skies,
I "observe with apprehension" how the racial ructions rise;
And with keener apprehension, if I read the times aright,
Hear the old Casino order: "Watch your man, but be polite.
Don't hit first, but move together (there's no hurry) to the door.
“Keep your temper. Never answer (that was why they spat and swore).
Back to back, and facing outward while the linguist tells 'em how -
`Nous sommes allong ar notre batteau, nous ne voulong pas un row.'"
So the hard, pent rage ate inward, till some idiot went too far...
"Let 'em have it!" and they had it, and the same was merry war -
Fist, umbrella, cane, decanter, lamp and beer-mug, chair and boot -
Till behind the fleeing legions rose the long, hoarse yell for loot.
Then the oil-cloth with its numbers, like a banner fluttered free;
Then the grand piano cantered, on three castors, down the quay;
White, and breathing through their nostrils, silent, systematic, swift -
They removed, effaced, abolished all that man could heave or lift.
Oh, my country, bless the training that from cot to castle runs -
The pitfall of the stranger but the bulwark of thy sons -
Measured speech and ordered action, sluggish soul and un - perturbed,
Till we wake our Island-Devil-nowise cool for being curbed!
When the heir of all the ages "has the honour to remain,"
When he will not hear an insult, though men make it ne'er so plain,
When his lips are schooled to meekness, when his back is bowed to blows -
Well the keen aas-vogels know it-well the waiting jackal knows.
Build on the flanks of Etna where the sullen smoke-puffs float -
Or bathe in tropic waters where the lean fin dogs the boat -
Cock the gun that is not loaded, cook the frozen dynamite -
But oh, beware my Country, when my Country grows polite!
ID:
603836
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 03.09.2015 05:30:14
© дата внесення змiн: 03.09.2015 05:30:14
автор: Михайло Нізовцов
Вкажіть причину вашої скарги
|
