Не лютуй, не кричи, не плач... Що ж тепер?
Все давно пройшло, на порох зійшло
та жага до життя моя не згаса,
подих не зупинився й не завмер,
Говорити якось пізно та й про що?
(Ехом неслося : " Привіт небеса...")
Сльози вітер по моїм щокам розтер,
я згадую про те, що відійшло.
Про те, як Ангел кохання мене вбив,
а демон пристрасті долю згубив?
Колись Ангел кохання дав два крила,
щоб літала я в срібних небесах,
Порхала між хмарами немов хмільна
з рожевою пеленою в очах,
І неслася до раю я з парою,
з сердець тисячною отарою...
Потім демон пристрасті мої мізки
до пінної вати збив й розтопив...
Медовою патокою потекли
по моїм скроням... Щоб коханий пив.
А вони та й росяним дощем впали
на ковдру духмяних трав, чарівних
і розтеклися перлинами в імлі,
Допоки сонце не випило їх...
Спала з очей та рожева пелена,
Ой, скільки літ у тумані спливло
та пройшло моє таке-сяке життя,
тільки й спомини, що колись було...
Зосталася в своєму світі сама
й нема на грішну землю вороття,
Я десь там , у просторі живу й жива,
А тут лишилося лиш каяття...
Дякую Наталочко ! А депресія моря зовсім не в цьому, а в життєвих реаліях сьогодення...ВІЙНА!
Це лікар спитала причину, яка спонукала розвиток хвороби, то я їй, молодій дівчині, сказала, що Ангел кохання і демон пристрасті заволоділи моєю душею і вбили мою волю, я повністю їм віддалася, тому наслідки такого зараз мого життя
Проникливо... 
