Я думав, це просто потік,
Якого нам слід уникати.
Що сили у нього на рік,
А далі почне вщухати.
За трішки його вода
Кривавилась, гнала відходи,
І трупів ціла орда
В каналі робила проходи.
Дихнути не було чим,
На кожному кроці - задуха.
Потік припідняв свій чин,
І воду з колін аж по вуха.
І раптом я зрозумів,
Що це не пора, а ера.
Усіх, хто цього осягнуть не зумів,
Спіткає жахлива афера.
В потоці цьому смердючім,
Не вийде стравити глистів.
Єдиний є крок рішучим:
В потоці навчитися плисти.
У еру таку складну,
Що каменем тхне могильним.
Не можна під мулом черкати по дну.
Рецепт лиш один - стати сильним.
