в ніч у хтивої гризоти
орхідеї як сухоти
кучері у них богемні
стебла гострі як ножі
довіряйте в час скорботи
всі бажання потаємні
промовляйте їм - шкодую
як дійдете до межі
взимку шлях вузенький й довгий
чабани з похмілля плачуть
бивням мамонтів померлих
на подвір'ї мерзлоти
а у тебе хто вселився
в кучугурах під сараєм
хто там виє бідним лавром
снам пихатої п'яти
