tth Красивого ранку,
кохана моя –
Скажу я тобі це ще стуленим ротом…
…І вмиємось о́ба свіжісіньким потом,
що ти й не второпаєш –
дощ то чи я...
А потім торкнуся
щасливих повік...
А ще... вмиротворено-млосного серця...
А якщо й глибше, – кохана, не сердься:
торкатимусь так я,
напевне, повік…
А потім... торкнуся
Тебе своїм словом….
Повір мені… Точно… Я тут вже не збре́шу –
Слова моя дяка не каже, а креше!..
До того пеану мого
будь готова…
А після... впущу вже я
вранішнє сонце…
Й тебе, моя мила, – хоч цілому світу!
Бо він зачекався вже тво́го привіту…
Нехай уже сходить…
Кохана!
Не cон це!
1.05.15
а мені би у радість, та ще й у яку радість і сон про таке був би, і ота фантасмагорична реальність! ух!!! ... картинка! ах, життя! від найсправжнісінького життя!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я доторкнуся...
щасливих повік
і твого милого млосного серця...Як трепетно...скільки ніжності та душевного світла в цій поезіі Заворожує...Вдячна за насолоду
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00