Вільям Шекспір
СОНЕТ 66
Бажаю смерті я, настільки утомився
Скрізь бачити, як гідність жебракує,
І віру, від якої відреклися,
І як нікчемний злидень розкошує,
І почесть у поталі у мерзоти,
І досконалість, зганьблену в неправді,
І непорочність, втоптану в болото,
І силу немічною в кліщах влади,
І правду із брехнею як мішають,
І дурість править розумом натхненним,
І чесність простотою обзивають,
І змучено добро злом навіженим, –
Втомився… Та, хоч смерті і бажаю,
Не залишу оту, яку кохаю.
20.09.2010 р.
