Твій годинник пробив дванадцять,
А твій погляд зловила зоря.
А тобі лишень вісімнадцять,
А душа, наче камінь, твоя.
Наче та снігова королева
Ти приходиш у страшний сон.
І від погляду мерзнуть дерева,
І пустує холодний перон.
Ні душі. тільки морок байдужий,
Тільки іній на грубих вітках.
На руках в тебе шрами від стужі,
Такі ж рани на твїх стопах.
Заблукала у мріях тривожних,
Твій годинник пробив дванадцять.
Тобі мріяти так не можна,
Бо тобі ж лишень вісімнадцять.
