Чому не маємо знання машину часу змайструвати
захтів назад в вісімдесяті , або в майбутнє полетів.
Поглянути на динозаврів, які літають чи біжать,
на мамонта чи на дракона про них поему написать.
Злітати б в гості до цариці, попили б чаю за столом,
я б розказала за майбутнє за новий створений айфон.
До Клеопатри й фараона, до візантійського царя
на зустріч з ними з гардеробу, я б міні-юбку одягла.
Я полетіла перша в космос і там би стала я своя
бо незадовго би до цього мене тарілка занесла.
Я б повернулась у моменти коли коханого знайшла,
де я уперше стала мати, де ще я дівчина була.
Але це мрії , не реальність, скоріше просто маячня,
та як кортить щоб ці моменти, я знов у мріях прожила
