ростеш. міняєш портрети й лики
топишся в горі. живеш залізницею
я думала стати кимось великим -
а стала натомість блудницею
бо у темних як ніч і пустих очах
загубилась. ніхто мене не знайде
до біса молитви чи сором чи страх
він не залишиться. з часом піде
ті, хто сплять на його плечі
з ким він вечорами грає у карти
усі, хто складали йому мечі
насправді (для нього) нічого не варті
я боюся жити такими як він
бо я є звичайною. є земною
коли спрагло бігтиме їй навздогін
хай нап'ється, як завше, мною
Помаранчева дівчинка
