Назавжди він,
Плач віолін
Восени,
В моїй душі
Сум залишив
Неземний.
Блідий, смутний
У час нічний
Весь тремчу,
Зійшлись в мені
Минулі дні –
Я в плачу;
І злий жене
У даль мене
Вітровій –
Туди-сюди,
Мов лист рудий
Неживий.
Paul Verlaine
Chanson d’automne
Les sanglots longs
Des violons
De l’automne
Blessent mon cœur
D’une langueur
Monotone.
Tout suffocant
Et blême, quand
Sonne l’heure,
Je me souviens
Des jours anciens
Et je pleure;
Et je m’en vais
Au vent mauvais
Qui m’emporte
Deçà, delà,
Pareil à la
Feuille morte.