Мені так тяжко на душі
Шо хочеться писать вірші
Бо я був не правий.
Спитав я в інтернеті раз
І ледве не отримав в глаз
Як в тебе справи?
В один день я поняв Ейтштейн був дибіл
Неправильно вичіслив массу
Хотілось змінити мені хід подій
Построїв машину часу
Включив я реактор і в старбакс побіг
Хотілося випити кави
На пульт управління те латте розлив
Екран смерті отакі справи
Потрапив я аж в вісімнадцятий рік
Жилося доволі не легко
Зустрів революцї локомотив
Коли біг за спиртом в аптеку
Вступив я в КП, ВЧК ССР
Тепер я не правий а лівий
Мораль цьої басні така: не суди
Розсудить тільки могила.
