Не вміла тоді наостанок
Хмільного напитись кохання...
Лиш тілом в обіймах горнулась...
Невже, мій коханий, забулось?
В липневім настояне зіллі
Так скоро прийшло похмілля...
Під ноги розсипалось листям
Осіннє терпке намисто...
А з серця снопам болі
Пручаються знов на волю.
Сивинки твого волосся
Цілую німим безголоссям.
... І хочу забутись в тривозі
На сніжній зими дорозі,
Бо в шалі чуттів сокровенних
Для тебе я - безіменна.
