З суворих сивочолих верховин
Сповзали
по-павучи
скелелази
Під струн гітарних тихий перелин,
Та істину не бачили ні разу.
Нема її, хоча душа шукала;
Хіба спалили свій адреналін.
Там,
за туманною оманною вуаллю,
Почувся тільки в вухах передзвін.
Побачить диво жевріла надія,
Заплачена за ядуху легень.
А ще була висотна ейфорія,
Бо там вітри скупі на оксиген.
А ще в сніги глибокі провалився
З висотників крилатих не один
В путі до сивочолих верховин,
В путі до піднебесного узвишшя.
Над прірвами повисли альпіністи,
Життя своє поставивши на кон,
Бо істина лише в путі до істин.
І вже ніхто не змінить цей закон.
