Твої слова, як фальшиві гроші - нічого не варті.
Твоя совість - повія, така ж брудна.
Завжди стверджуєш, що не віриш у фатум,
Але завжди чогось чекаєш біля вікна.
Обіцяєш сумлінно братись за діло,
Але дії обіцянки знищують вщент.
Що палало в тобі, вже назавжди згоріло,
Не врятує вже ніч, ранок, інший момент.
Сподіваюсь, дотягнеш до наступного літа,
Бо зима - не найкращий для фінішу час.
Адже, коли людина - людина без світла,
То вона непотрібний нікому палац.
