Ми ж разом тут у цім селі
Росли. Ми за руки тримались,
І кожен звук із наших слів
Ми спільно у душі єднали.
Горнулися ми ще рідніше
Ніж матір дитину до серця горне
Горнулися. Та де ж поділось
І хто ж назад те все верне.
Тепер не хочеш пізнавати
Й дивитися на мене гидко
Бо в тебе будинки вже, не хата
Й чому змінилася ти так швидко.
Бо ти багатою там стала
А я бідняк. І що робити?
Бо ти для мене вже пропала
Лиш сумно у цім селі так жити.
Немає щастя, лиш копати
Город у кожну неділю
Мені немає. Пропадати
Чи від людей тікати. Мрію
Я в молодості ще загубив
А тепер вже Бог тут губить
Не знаю, який я гріх зробив
Лиш бідний – от і народ судить.
