Залишмо марно ми на долю нарікать,
Щоб скарги нам крізь сльози не росли, –
Нам треба жити й долю поправлять,
Щоб нас потомки потім не кляли.
Стежини блудні темного життя
Науки сонцем мусим освітить,
Щоб ми і наше в пришлості дитя,
Не блудячи, могли свій вік дожить.
Свободи стяг нехай веде усіх
У світ на битву з мороком і злом,
А крик погроз мучителів глухих
Ми глушим пісні вільної крилом.
Наука й воля втішать нас в біді,
Засієм зерна долі і хвали,
І заживем у щасті ми тоді,
Як прадіди ніколи не жили.
Янка Купала
Пакіньма напуста на лёс свой наракаць
Пакіньма напуста на лёс свой наракаць,
Скрозь сьлёзы скаргі сеяць па зямлі, –
Нам трэба жыць і долю папраўляць,
Каб нас патомкі з часам не клялі.
Блудныя сьцежкі цёмнага жыцьця
Навукі сонцам мусім расьсьвятліць,
Каб мы і наша ў прышласьці дзіця,
Ня блудзячы, маглі свой век дажыць.
Штандар свабоды хай вядзе усіх
У сьвет на бітву зь цемрай і са злом,
А гікі грозьб мучыцеляў глухіх
Глушыма вольнай песьні перуном.
Навукай, воляй зможам стогн бяды,
Засеем долю на роднай зямлі,
I зажывём шчасьліва мы тады,
Як прадзеды век нашы не жылі.
