Максим Богданович, Вечір на заході в попелі тушить
Вечір на заході в попелі тушить
Кучу вугілля червоних кусків;
Тихо все; вітер листків не зворушить,
Не колихаються трави полів;
Довшають тіні неясні в долині,
Пташки присталої тихший політ;
Сумно пливе молодик блідо-синій
В небі вечірнім, зеленім як лід;
Сяють сніжинками зорі печально,
Збіжжя, росою покрите,блищить...
Киньмо же думи про долю безжальну,
Щоб у душі відпочити на мить!
Максім Багдановіч
Вечэр на захадзе ў попелі тушыць
Вечар на захадзе ў попеле тушыць
Кучу чырвоных кавалкаў вугля;
Ціха ўсё; вецер лістка не зварушыць,
Не скалыхнуцца ні траўкай паля;
Цёмныя цені даўжэй у лагчыне,
Птушкі прыстаўшай марудней палёт;
Сумна плыве маладзік бледна-сіні
Ў небе вячэрнім, зялёным, як лёд;
Іскрацца зорак сьняжынкі маркотна,
Збожжа пакрылася шызай расой...
Кіньма жа думкі аб долі гаротнай,
Хоць бы на момант спачынем душой!
