Вдихаючи мінливість цього вітру,
Я відкривала очі світу,
Я відривалась від землі летіла,
Без крил - обрізали крила....
Я хапалась за повітря,
Я Боже_вільна, я....
В мені загинули всі тіні,
Залишені тобою в цій заметілі...
В тій крихті правди,
Що не сила вже нести,
В своїх думках повертаюсь я і стину,
Коли, коли я вже це все покину???
Коли спокій вже настигну,
Коли в ньому я загину,
Та все як кара, все по тілу,
Мене штурляє голками в спину...
Лезом по очах,
Ножем прямо в серце,
По венах пройдеться печаль,
Знов на обличчі чорна вуаль...
Прощати я могла б усе,
Але на останньому промені життя,
Проситиму лиш прощення в Бога,
За те, що я погубила заради тебе себе...
Любовь всегда страдания но губить себя не стоит
