Невідомо звідки, невідомо як,
Занадто багато питань,
І нестерпно мало часу…
Закриті двері, закриті вікна,
Не люблю цієї муки!
Коли думки, що на папері,
У сотий раз перегоріли,
Переболіли…
А поруч птаха, вже безкрила,
Знедолена лежить.
Ті муки, що залишили без крил,
Навколо чорним вороном летять!
І ніде від них приховатись,
У темному затінку тихо спіймають,
І в сітку думок заховають.
Мереживо славне у них повиходить,
А потім щоночі клюватимуть душу!
