Очі – дзеркало душі. Вони кольору неба, блакиті, морської води, волошок, зеленої трави та чорної смоли. Не кожному під силу прочитати в очах людини, що вона відчуває: радість, біль, образу, приниження, гордість чи зраду.
Очі – дзеркало душі. Сила погляду вражаюча. У ньому відбиваються усі барви життя. Вони як ті метелики кружляють та невпинно намагаються щось піймати, а потім раз і тихо завмирають, даруючи тепло і надію. Хтось дивиться в очі людини і бачить неймовірну красу, справжні відчуття, а хтось просто колір чи довгі вії.
Найбільше мене вражають очі зради. Очі які зрадили своє кохання, дружбу, батьківщину чи мрію. Очі, котрі оступились, нехай ненароком, та вже ж зійшли із вірного путі. Смарагди, які здалися і не довели до кінця свою справу, бо в одну муть впустили до серця страх, вагання і печаль. Я одразу впізнаю такі очі. У них немає блиску, натхнення. Вони як світанкові зорі,ледь-ледь видніються на горизонті. І ніхто не знає чи запалають вони знов, чи подарують світло і любов?