С. Есенин. "Воспоминание" (Переклад на українську мову)
За вікном, край воріт
Віхола гуляє.
На припічку старий
В юність поринає.
Ох, і були ж часи -
Без туги, гульвісні.
Від роси до роси
Не життя - а пісня.
А тепер хіба життя?
В журбі знемагаю,
Як буле невороття
Інколи згадаю.
Кажуть, довелось мені
Вдосталь нагулятись.
Нема сили у війні
З старістю змагатись.
Не роби вже дурниць,
Старість - не хвороба.
Не величний кінець,
Ти вже біля гробу.
Ну то що ж, підкорюсь, -
Така моя доля.
І для них прийде час
Старечого горя.
За вікном, край воріт
Віхола гуляє.
На припічку старий
З сумом засинає.
Текст оригіналу:
За окном, у ворот
Вьюга завывает,
А на печке старик
Юность вспоминает.
"Эх, была-де пора,
Жил, тоски не зная,
Лишь кутил да гулял,
Песни распевая.
А теперь что за жизнь?
В тоске изнываю
И порой о тех днях
С грустью вспоминаю.
Погулял на веку,
Говорят, довольно.
Размахнуть старину
Не дают раздолья.
Полно, дескать, старик,
Не дури ты много,
Твой конец не велик,
Жизнь твоя у гроба.
Ну и что ж, покорюсь, -
Видно, моя доля.
Придет им тоже час
Старческого горя".
За окном, у ворот
Вьюга завывает,
А на печке старик
С грустью засыпает.
