|
Повітря роздирає крик тривожний,
І серце б'ється так ,мов під кінець,
Штовхнув малого хлопця пан вельможний,
Той хліба попросив-не гаманець.
Людей зійшлося, наче когось вбили,
А пан кричить :"Панове, поможіть",
Юнак, щоб і піднятись не мав сили,
А той волав:"Зв'яжіть його, зв'яжіть!
-Хотів мене обнишпорить злодюжка,
За гаманець схопився і втікать,
А я лише узяв його за вушко,
Потрібно цього злодія карать."
-За що ви так ?Я ж просто просив хліба.
Ніхто вас не чіпав й не обкрадав.
-Мовчи, брехуне, а то виб'ю зуба,
Хіба вельможний пан колись брехав?
Аж тут побачив скупчення народу
Старий,усім знайомий, полісмен,
І знаючи страшну панівську вроду,
З'явився швидко,наче він спортсмен.
-Прошу ,панове, швидко розійдіться,
Це вам не шоу,нема на що дивитись,
Людьми зостаньтесь,краще схаменіться,
Давайте ми не будемо сваритись.
Спочатку пан став мило говорити
За гріх який згубити хлопця хоче:
" Злодюгу цього треба посадити",
І гроші, пхаючи старому, щось шепоче.
Та пан не знав, що є ще в світі добрі люди,
Він думав, що усі тепер продажні,
Старий з усмішкою сказав:" Отак не буде",
Добра закони, наче суд присяжних.
-Ви краще заберіть,не провокуйте,
Мені ж любіше злого пана посадити,
Життя собі багатством не руйнуйте,
Хіба приємно вам життя чуже губити?
Обурився багач,пихатий півень,
Та щось відмовити уже не намагався,
Запхав у камізельку триста гривень,
Напевно, дуже сильно налякався.
Додому свого запросив малого,
Старий і дуже добрий полісмен,
Нагодував і захистив від злого,
Бо кривд не любить вже з давних-давен.
А суть проста: життя — складна дорога,
Завжди із нами поруч зло гуляє,
Та поки в серці маєм віру в Бога,
Добро завдати кривд не дозволяє.
© Коля Януш
ID:
436045
Рубрика: Поезія, Балада
дата надходження: 08.07.2013 16:34:04
© дата внесення змiн: 11.07.2013 20:25:48
автор: Коля Януш
Вкажіть причину вашої скарги
|
