О, милий соловейку, не співай
Веселу пісню, радісну, любовну.
Нову печаль у душу мою повну,
О, милий соловейку, не вливай.
Тож не співай – вже щастя днів немає,
Коли з любові п’яною була.
Чому, коли любов з грудей зникає,
Про неї пам’ять не накриє мла?
Вже іншу в серці він тепер бажає,
Вже іншій він клянеться про любов.
Замовкни, соловейку, вже немає
Того тут щастя, щоб кохатись знов,
Тож пісня гнівна хай тепер лунає
Прокляттями на мій печальний зов.
Константин Величков
Цариградски сонети: Сонет IV
О, славей мили, престани,не пей.
Не пей таз песен весела,любовна.
С песните си в душата ми тъжовна,
о, славей мили, нова скръб не лей.
Не пей,не спомняй тия дни честити,
когато от любов пияна бях.
Защо, кат улетяха, от гърдите
не улетя и споменът им с тях?
На друга той копней сега в гърдите,
на друга се кълне в любов сега.
Смили се,славей,и между стените,
де вкусвах щастието, що бега,
нек екнат песни ядни,жаловити,
кат клетвите на моята тъга.
ID:
421817
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 29.04.2013 22:35:17
© дата внесення змiн: 26.05.2013 19:06:46
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|