Роси впали золоті
Роси впали золоті
Знов на трави молоді.
Сонцем сяють урочисто
І бринять, немов намисто.
У них я бачу цілий світ,
Мій забутий увесь рід.
Чую голос дідуся,
Який лине іздаля.
І бабусю, що колись
Говорила: «Не барись,
А щодня спіши рости
І сягай завжди мети.
Через терни до зірок
Роби сміло кожен крок».
Чую голос степу, поля,
Як співає чиясь доля.
Разом з нею солов’ї,
Як шумлять ліси, гаї.
Також бачу свою казку,
Материнську ніжну ласку.
Неба лагідну блакить,
Що сміється і дзвенить.
І бджолу, і урожай,
Мій славетний рідний край.
У росі я золотій –
Бачу все на землі цій.