Роси впали золоті

Роси  впали  золоті

Роси  впали  золоті
Знов  на  трави  молоді.
Сонцем  сяють  урочисто
І  бринять,  немов  намисто.
У  них  я  бачу  цілий  світ,
Мій  забутий  увесь  рід.
Чую  голос  дідуся,
Який  лине  іздаля.
І  бабусю,  що  колись
Говорила:  «Не  барись,
А  щодня  спіши  рости
І  сягай  завжди  мети.
Через  терни  до  зірок
Роби  сміло  кожен  крок».
Чую  голос  степу,  поля,
Як  співає  чиясь  доля.
Разом  з  нею  солов’ї,
Як  шумлять  ліси,  гаї.
Також  бачу  свою  казку,
Материнську  ніжну  ласку.
Неба  лагідну  блакить,
Що  сміється  і  дзвенить.
І  бджолу,  і  урожай,
Мій  славетний  рідний  край.
У  росі  я  золотій  –
Бачу  все  на  землі  цій.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421404
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 28.04.2013
автор: Могилівський