Все скінчено,вагон вже зрушив з місця,
але платформа все ще та.
Вона нервово мне монети у кишені.
Їй щось болить,
вона якась сьогодні не така
Стоїть усміхнена гримаса,
Тремтячі руки поправляють комірець.
Якийсь музика на пероні опер на себе контрабаса,
спостерігає пантоміму,яка доходить нанівець.
Була вона якась занадто горда,непокірна,
але сьогодні,надщербився камінець.
Ні не те,щоб гірко заридала,
це не її парафія і не її синець.
Просто повисла у нього на шиї,
ковтала спазматичні фрази,
але поїзд в Брно вже від’їхав.
І знову збій фази.
