я тебе іще не зустріла,
але вже назавжди гублю.
десь ховаю зламані крила,
на губах кусаю журбу.
ти мене пробачати не маєш,
бо у тебе доля своя.
ще,можливо, мене покохаєш,
але я вже буду не я.
ну чому ми іще не знайомі
і так важко казати "стій!"
уникати чужих територій
і чекати на тебе, МІЙ.
мій коханий, мій перший-останній,
мій назавжди у щасті й біді,
де ти є? застрягаю в незнанні,
а у серце залазять не ті..
в окулярах рожевих так зручно
відкривати двері брехні
та міняти справжнє на штучне,
розгубивши святе у багні.
я благаю тебе, не барися!
бо навколо зграї вовків
і життя без тебе- в'язниця,
де мій вогник майже згорів.
