Моя родина з України.
Мій татко, мама, з ними я.
І дідусі з прадідусями
І бабусі, і всі пра-пра...
Тому й пишаюся я ними,
Бо ще з колиски чув той спів,
Яким багата Україна,
Багата розмаїттям слів.
Де ще почуєш до схід сонця
Спів солов"їв в своїм саду?
Де ще побачиш у краплинках,
Як в діамантах сон-траву?
А заливання жайвороння,
Яке шугає в синь небес?
Та своїм співом заворожить
І зачарує світ увесь?
Той спів на колос пада з неба,
Який й не ріс би так в полях,
Якби не сонце, дощик, трелі
Оцього птаства в небесах.
А як співали діди наші
Везучи сіль від кримчаків!
Волів пасучи в дикім полі,
Співали так, як солов"ї.
У озерцях поміж травою
Поїли скот, самі пили
Й співали вічної отої,
Як світ, за возом ідучи...
Нападки часто відбивали
Татарів, турків, чи вовків...
Свій скарб додому доставляли,
Геройськи славлячи дідів.
І віками свою неньку-Україну
Від ворожої навали кров"ю боронили...
На місцях отих кривавих виросла калина,
А озерця біля неї - сльози удовині.
І поки цвіте калина,
Солов"ї співають, хліб росте,
Сини мужніють, славлять Україну,
Її пісні, її мову - слава Україні!!!
